У грі взяли участь директор філії «Павлоградвантажтранс» Олег Трібіс і колишній директор цього підприємства Анатолій Велетнюк, директор Павлоградського енергопідприємства Сергій Аргат, директор Павлоградської автобази Микола Крамчанінов, довірений лікар Дніпропетровського теркому Профспілки вугільників Артем Ілющенко, заступник директора «Соцвугілля» Андрій Єгоров, менеджер з інформаційних технологій Андрій Синиця.

В павлоградському більярд-клубі «DK» пройшла першість з більярду в залік Спартакіади «Здоров'я-2024». Як ми вже повідомляли, шахтарська спартакіада вже багато років відбувається у Західному Донбасі під патронатом Дніпропетровської територіальної організації Профспілки вугільників.

Ось уже майже сорок років Дніпропетровська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості спільно з адміністрацією ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» проводять Спартакіаду «Здоров'я».

7 вересня 2024 року у Великій Британії на конференції «Кампанії солідарності з Україною» (Ukraine Solidarity Campaign) розглянули Звіт Національної профспілки гірників (NUM) щодо підтримки України і допомоги британських колег у боротьбі з російським агресором.

Ця зворушлива зустріч відбулась 30 жовтня у Києві на Майдані Незалежності. В Україну прибула група представників британських профспілок та шахтарів Уельсу. Англійських друзів зустрічали голова Дніпропетровського теркому Профспілки вугільників Сергій Юнак та інші представники територіальної організації ППВП.

Дніпропетровська територіальна організація Профспілки вугільників привітала колектив філії «Павлоградська автобаза» з професійним святом – Днем автомобіліста і дорожника!

15 жовтня воїни, які приїхали з передової, завітали у терком Профспілки вугільників. Гостей зустрічав голова теркому Сергій Юнак.

11 жовтня в бою під Харковом загинув наш земляк Микола Юрійович Кошляк, який пішов на фронт з шахти «Дніпровська». Він загинув від удару «Градом» в голову під час виконання бойового завдання.

Микола народився 1 листопада 1996 року в Павлограді, ріс в родині разом ще з двома братами, був дуже добрим, веселим, товариським у дитинстві хлопчиком. Мама, вихователь за фахом, приділяла багато уваги дітям, щоб виросли гідними людьми. Вона згадує, як 7-річний Коля нарвав букет польових квітів, приніс мамі, схилів коліно і подарував їй: «Це було дуже зворушливо, досі пам’ятаю». В нього також були кулінарні здібності, він дивував не тільки родину, але й хлопців на фронті своїми стравами.

Микола Юрійович працював на шахті "Дніпровська" в третьому коліні - його дід Микола Кошляк багато років був головним геологом шахти "Дніпровська".

Був одружений, без тата залишилася півторарічна донечка Лерочка.

Доземний уклін воїну-захиснику. Вічна пам’ять і слава Герою.

***

Поховання Героя відбудеться 16 жовтня на кладовищі по вул. Луганській (Алея Слави).

Бажаючі попрощатися приходьте за адресою вул. Дніпровська, 561. О 13.30 – відспівування, о 14.00 – процесія.

Поминальна трапеза – у кафе «Івушка» о 14.45.

7 жовтня 2024 року пішов з життя Юрій Іванович Пантюшин. Йому було 78. Незважаючи на свій вік,це була невгамовна людина і, головне,небайдужа.

Він був беззмінним головою ради ветеранів та інвалідів шахти «Благодатна». До того, як пішов на заслужений відпочинок, працював на цій шахті 41 рік - був гірничим майстром, помічником, заступником та начальником прохідницької дільниці.

Тільки завдяки організаторським здібностям Юрія Івановича ветерани-шахтарі збиралися великою дружною родиною, щоб згадати, як разом працювали, ставили рекорди, переживали невдачі, святкували перемоги. Не всі люди могли збиратися на ці зустрічі за станом здоров’я, але Юрій Іванович вважав своїм обов'язком не забувати про них. Шахтарі-ветерани регулярно відвідували своїх колег, допомагали, чим могли, у тому числі сім'ям в оформленні необхідних документів, вирішували їхні проблеми на рівні адміністрації шахтоуправління та міської влади Павлограда.

Музей-кімната бойової слави прикордонних військ був відкритий в Павлограді в далекому 2012 році. Основний напрямок його роботи – військово-патріотичне виховання підростаючого покоління. В середньому за рік музей відвідує 1500-2000 школярів та студентів.